Первинне дослідження вихованців групи №8

                  Метою опитування було з’ясувати, на думку учнів, їх рівень сформованості деяких компетенцій (вмінь, навичок, готовностей, здатностей, уявлень).

                  Для заповнення анкети учням було потрібно уважно прочитати назву та головні складові кожної компетенції і визначити рівень сформованості саме у себе. Для цього необхідно було співвіднести рівень сформованості певної компетенції  з своєю за  шкалою (від 1 до 12), де 1 бал означає низький рівень сформованості компетенції, 12 балів – найвищий рівень сформованості компетенції.

    В опитуванні приймало 18 вихованців.

  Анкетування показало, що рівень сформованості:

1) життєвої компетенції – 78,65%;

2) компетенції життєздатності  - 83,80%;

3) компетенції навчатися впродовж життя – 80,55%;

4) соціальні компетенції  - 75,92%;

5) сімейно-побутові компетенції – 81,17%;

6) комунікативні компетенції – 74,87%;

7) інформаційні компетенції – 80,95%;

8) професійні компетенції – 75,84%;

9) політичні компетенції – 71,11%;

10) культурно-дозвільневі компетенції – 78,17%;

11) екологічні компетенції – 89,69%.

         Таким чином, можна побачити, що найбільш сформовані екологічні компетентності екологічні компетенції – 89,69%, а найменш сформовані політичні компетенції – 71,11%. 

Аналізуючи результати можна зробити висновки, що звернення до проблеми політичної культури молоді та її психологічних чинників зумовлене низкою важливих обставин.

По-перше, сучасний етап розвитку українського суспільства, який характеризується продовженням трансформаційних процесів у сфері суспільних цінностей та ідеалів, викликає модифікації глибинних взаємовідносин людини з державою, владою, політикою і призводить до значних змін у перебігу та формах становлення політичної культури особистості.

             По-друге, у молодіжному середовищі останнім часом спостерігається переоцінка суспільних та культурних цінностей попередніх поколінь, переривання послідовності у передачі соціокультурного та політичного досвіду, що призводить до загальної ціннісно-нормативної кризи та ідеологічного вакууму. Все це висуває підвищені вимоги до молодої людини як суб'єкта соціально-політичного буття, тому виникає необхідність у створенні нових моделей політичної поведінки та власної системи цінностей, а також удосконалення освітньої програми у цьому напрямку.

Рекомендації. Педагогічний процес формування політичної культури розуміється як цілісна система, що розвивається. Такий підхід дозволяє акцентувати увагу на наступних компонентах: політичні знання, соціальні і інтелектуальні уміння і навики, система цінностей і інституційний досвід. Отримані учнями політологічні знання є засвоєним політичним досвідом, накопиченим людством, безпосередньо впливають на їх свідомість і готують їх до активної участі в житті демократичного суспільства. Інтелектуальні і соціальні уміння і навики формуються при обговоренні політичних проблем і в роботі над документами.

Для педагогічно організованого процесу розвитку політичної свідомості учнів ключове значення має співвідношення індивідуально і колективно орієнтованих цінностей. Такий підхід визначається самою природою політичної діяльності, направленої на досягнення балансу особистих і суспільних інтересів в державі, створення умов для повноцінного розвитку особи, вільного прояву цивільних ініціатив, широкої діяльності громадських організацій, політичних партій, ефективної роботи органів державної влади.

Індивідуально орієнтовані цінності в першу чергу визначають поведінку особи і стають свого роду точкою опори при реалізації теоретичної моделі формування політичної культури індивіда. Починати педагогічний процес можна з аналізу стереотипів, що склалися у вихованців щодо шляхів успіху, диференціації дійсних і помилкових поглядів, цілей і методів отримання добробуту. Це необхідно, тому що нерідко під впливом різних , телевізійних ігор у підростаючого покоління формується спотворене уявлення про можливість досягнення успіху без зусиль і праці. Дійсно, двигуном соціального прогресу є успішні люди, але "суспільне благо" створюється саме на рівні індивідуальної трудової активності в широкому сенсі цього слова. Соціальний прогрес неможливий без успіху індивіда, люди, що успішно діють, є двигунами суспільного зростання. Отже, процвітаюча людина, його особисті досягнення є необхідною попередньою умовою соціального розвитку. Дуже важливо при цьому сформувати у молоді розуміння, що особистий успіх можливий не за всяку ціну: злочин закону, грубе порушення прав іншої людини, хижацьке відношення до природи і інші протиправні і антигуманні дії руйнують саме поняття суспільного і особистого блага.